Имя Фамилия (kotya_13) wrote,
Имя Фамилия
kotya_13

Для себя: Книги українською мовою, які варто прочитати

Оригинал взят у rarebook в Книги, які варто прочитати
Ось тут дехто shorec питає про українські книги. І хоча питає не мене, все ж таки вставлю свої 5 копійок:


[Spoiler (click to open)] Класика:
  • І.Котляревський «Енеїда»

  • Соковита мова, гострий гумор, життєвий реалізм:
    Прокинувшися, ввесь трусився,
    За серце ссало, мов глисти;
    Перевертався i нудився,
    Не здужав голови звести,
    Поки не випив пiвквартiвки
    З iмбером пiнної горiлки
    I кухля сирiвцю не втер.
    З-пiд лавки вилiз i струхнувся,
    Закашляв, чхнув i стрепенувся:
    "Давайте, - крикнув, - пить тепер".


  • Т.Шевченко «Кобзар»

  • Мені тут сказати нічого. Процитую лише Б.Пастернака, слова якого найкраще стосуються цієї книги: "Книга — то не зброшуровані друковані листи, книга — то згусток димлячої, запекшоїся совісті":
    За думою дума роєм вилiтає;
    Одна давить серце, друга роздирає,
    А третяя тихо, тихесенько плаче
    У самому серцi - може й бог не бачить.
    Кому ж її покажу я,
    I хто тую мову
    Привiтає, угадає
    Великеє слово?
    Всi оглухли, похилились
    В кайданах... Байдуже...
    Ти смiєшся, а я плачу,
    Великий мiй друже.
    А що вродить з того плачу?
    Богилова, брате...
    Не заревуть в Українi
    Вольнiї гармати.
    Не зарiже батько сина,
    Своєї дитини,
    За честь, славу, за братерство,
    За волю Вкраїни.
    Не зарiже: викохає,
    Та й продасть в рiзницю
    Москалевi. Це б то, бачиш,
    Лепта удовицi
    Престоловi-отечеству
    Та нiмотi плата.
    Нехай, брате. - А ми будем
    Смiяться та плакать.


  • Л.Українка «Лісова пісня»

  • Розповідь про трагічну любов русалоньки - Мавки, що загинула в жорстокому і цинічному світі:
    О, не журися за тіло!
    Ясним вогнем засвітилось воно,
    чистим, палючим, як добре вино,
    вільними іскрами вгору злетіло.
    Легкий, пухкий попілець
    ляже, вернувшися, в рідну землицю,
    вкупі з водою там зростить вербицю,—
    стане початком тоді мій кінець.


    Історичний роман:
  • С.Скляренко «Святослав»

  • Автор задумував трилогію: "Святослав, Володимир, Ярослав", але смерть зашкошкодила йому написати останній твір. Перші ж два є одними з кращих творів у світовій літературі про часи давньої Русі:
    - Княже Улiбе, - суворо вiдповiв Святослав, - боротись з ромеями тут
    лiпше, анiж пiд стiнами Києва. I не токмо я так роблю. Не лиха хотя Русi,
    князi Олег i Iгор ходили до Царгорода, стояли пiд його стiнами, укладали
    мир. Я зробив, як отцi мої, - показав силу Русi й уклав з греками мир.
    Русь триматиме цей мир. Пiдемо зараз на рiвнину, до Дунаю, за зиму прийде
    пiдмога вiд уличiв i тиверцiв, хочу домовитись i з печенiгами.
    - Отже, навеснi знову вiйна?
    - Я не почну вiйни, - твердо сказав Святослав, - але мушу бути готовим,
    якщо її почне Iоанн. А щоб вiн не захопив Болгарiї i щоб не впав хмарою на
    нас, я залишу воїв у Преславi i в усiх городах.


  • В.Малик «Таємний посол»

  • За тетралогію «Таємний посол» Володимира Малилака назвали свого часу "українським Дюма". Захоплююча розповідь про запорожця Арсена Звенигору. Дії відбуваються у другій половині 17-го ст. в Україні, Туреччині, Болгарії, Австрії:
    Роздратований Кара Мустафа, здається, тiльки тепер згадав, що в наметi
    знаходяться стороннi люди, яким не варто було чути такi невтiшнi для
    туркiв вiстi з Запорожжя. Вiн спалахнув.
    - Геть усi звiдси! I забудьте про те, що тут чули! Гамiд, Джаббар-ага,
    а також вартовi, задкуючи i кланяючись безперервно, безшумно зникли за
    пологом.
    Князь Андрiй торкнувся Звенигориного плеча, сказав тихо:
    - Спасибi, козаче, за добрi вiстi. Втiшив моє серце.
    - Ти хто такий? - Арсен зi спiвчуттям подивився аа закованого в залiзо
    невiльника.
    - Князь Андрiй Ромодановський.
    - Що? -вигукнув Арсен. -Ти син боярина Ромо-дановського?
    - Так. А ти знаєш мого батька?
    - Ще б пак! Я зустрiчався з ним i розмовляв.
    Вiзир мовчки стежив за їхньою розмовою. Не перебивав. Вслухався в чужу
    мову i про щось напружено думав. Очi його горiли. На високому темному лобi
    зiйшлися тугi зморшки.


  • П.Загребельний «Роксолана»

  • Кохання, інтриги, геополітика і т.ін. в султанському гаремі 16-го ст.:
    Роксолани. Слово, яке для Європи ще вчора нiчого не значило. Якийсь
    народ, народець, плем'я? Десь на Сходi? Загубленi в безмежних степах.
    Колись там були скiфи, сармати, кiммерiйцi, алани.
    Вiзантiйцi писали про тавроскiфiв. Тодi прогримiли над свiтом слова
    "Київ" i "Русь". Але роксолани, українцi?
    Кинуте знiчев'я два роки тому на Бедестанi Луїджi Грiтi слово
    "Роксолана" майже забулося, зникло разом iз маленькою золотокосою
    дiвчинкою. Та ось вона явилася свiтовi новою султаншею, явилася зненацька,
    у владi чи й чуванiй будь-коли, i свiт захотiв знати, хто вона i звiдки.


    Детектив:
  • Р.Самбук «Твори»

  • Складно відзначити якийсь один твір. В пирнципі всі десь рівнозначні. Самбук писав і кримінальні детективи, але більше — політичні, в основному про українських націоналістів.

  • В.Кашин «Таємниця забутої справи»

  • У книзі події 1970-их переплітаються з подіями 1920-их, куди радянського міліціонера приводить розслідування злочину.

  • В.Шкляр «Ключ»

  • Детективи Шкляра вважаються найкращими серед сучасних українських. Обрав я його дуже умовно. Твір, чесно кажучи слабкуватий, але все ж таки кращій за твори інших сучасних українських авторів цього жанру.

    Фантастика:
  • В.Владко «Сивий капітан»

  • У книзі розповідається про трагічну долю талановитого вченого в країні, де панує фашистська диктатура.
    — Досить, пане слідчий, не витрачайте марно часу, — мовив він презирливо. — Все ясно. Вам не пощас-тить обдурити мене цією фальшивкою, — вказав він на протокол, ніби написаний рукою Анхело Альвареса. — Заберіть її геть і можете далі не вмовляти мене, бо все одно я нічого вам не скажу!
    Слідчий люто глянув на нього. Мабуть, він уже вважав, що виграв складну гру, і тому тепер йому було особливо досадно.
    — Це ваше останнє слово? — спитав він іще.
    — Останнє.
    — Що ж, побачимо. В нас є ще деякі засоби, — загрозливо процідив слідчий і натиснув кнопку дзвінка, викликаючи охорону. — Ми ще побачимося, Раміро, — кинув слідчий, коли Ернана виводили.


  • О.Бердник «Зоряний Корсар»

  • Одна з найзначиміших книг в українській літературі. Читати треба.

  • І.Росоховатський «У підводних печерах»

  • Цікава книга про розумних істот що живуть на дні океану.

    Дитяча література:
  • Н.Забіла «Твори»

  • В.Нестайко «Тореадори з Васюківки»

  • М.Трублаїні «Про дівчинку Наталочку та сріблясту рибку»


  • Гумор:
  • О.Вишня «Мисливські оповідання»

  • І.Сочівець «Гуморески»

  • Л.Подерев"янський «Гамлєт»


  • Сучасні твори:
  • Ю.Андрухович «Перверзії»

  • В.Кожелянко «Дефіліада у Москві»

  • О.Забужко «Польові дослідження українського сексу»


  • Якщо будуть сили і час, приведу то все у нормальний вигляд, з описом, цитатою, посиланням і т.ін. Корочче, як годиться ;))

    Tags: для себя
    Subscribe

    • Ковровое покрытие перед воротами ада...

      Сегодня нам раздают гуманитарную помощь от партии большевиков республики. Кулек (цитата) хороший (конец цитаты): макароны, тушёнка, сахар, водка,…

    • Отчёт о получении паспорта № 1: мы домой летим

      Автобус нам достался метров так триста в длину, на 63 места. Где его такого взяли - не знаю, но допускаю, что он родился в Евпаторийской верфи…

    • Заболейное

      На работе никогда до этого не виданная поголовщина: больные практически все. Ну, а что мы хотели - у всех контакты с детьми, которые не видели друг…

    • Post a new comment

      Error

      Anonymous comments are disabled in this journal

      default userpic

      Your IP address will be recorded 

    • 16 comments

    • Ковровое покрытие перед воротами ада...

      Сегодня нам раздают гуманитарную помощь от партии большевиков республики. Кулек (цитата) хороший (конец цитаты): макароны, тушёнка, сахар, водка,…

    • Отчёт о получении паспорта № 1: мы домой летим

      Автобус нам достался метров так триста в длину, на 63 места. Где его такого взяли - не знаю, но допускаю, что он родился в Евпаторийской верфи…

    • Заболейное

      На работе никогда до этого не виданная поголовщина: больные практически все. Ну, а что мы хотели - у всех контакты с детьми, которые не видели друг…